docent030

Знову про радянську спадщину.

Мабуть немає людини, яка б не бачила кінострічки «Весілля у Малинівці». Такий собі веселий, оптимістичний фільм, гарний юмор красиві пісні. Багатьом він подобається, навіть зараз. Правда лише тепер люди починають розуміти над ким посміявся режисер. Ось, наприклад, тут трошки розписано. Можна тепер сказати «Ганьба!» і закинути стрічку на пильну поличку. Можна? Звісно можна.

Але спробуємо не поспішати з поличкою. Давайте глянемо ЯК посміялися творці фільму. Так, режисер постарався на славу: красені котовці, радісні бабоньки, красуня Іринка – всі вони янголи во плоті, і смердючий збрід махновців (чи кого там?) – суцільна погань. А тепер на мить забудемо про яскраву картинку і глянемо на сценарій. А тут нас чекають сюрпризи. Ось ми подивилися фільм, і що ми можемо сказати про Червону гвардію? На що вона здатна? Вона може поспівати, потанцювати, потискати самотніх тьоток. І при найменшому шухері  – тікати. За весь час котовці не зробили жодного пострілу, не спіймали жодного бандита  – всю бойову роботу зробили бабоньки. А від кого тікають браві червоні вояки? Від купки мародерів, у яких кулемети скачуть як скажені да пуляють по своїх. А єдиний справний кулемет вже давно зміняний на шикарні галіфе.

Щось мені здається, що в цій стрічці режисер зі сценаристом зіграли у Штепселя і Тарапуньку. Варто лише придивитися.