Середній клас? А з чим його їдять?

Зараз багато розмов про середній клас. Зокрема про його катастрофічну нестачу в Україні. Мовляв з’явиться він у нас – і  все буде гаразд. Й тикають пальчиком у сторону Европи – дивіться, в старушці Европи все вирішує середній клас. Тому вони такі заможні й щасливі. У питанні про значимість цієї категорії людства розумні дядьки та тітки на телеекранах не сперечаються, співають в унісон. Але коли мова заходить про питання кого ж ми можемо вважати представником цього поважного прошарку, то починається какофонія, критеріїв називають безліч. Ну і я додам пару слів до цього співу.

Отже, на мою думку, для визначення середнього класу є один – єдиний критерій. Це ті люди, які в своїй повсякденній роботі мають приймати рішення. Власне рішення. Хто відповідає цьому критерію? Спробую перелічити:

• лікарі;
• юристи, судді;
• митці;
• приватні підприємці;
• фермери;
• менеджери середньої ланки. НМД це рівень начвідділу, начцеху, офіцери (теоретично всі, але де-факто прийняти рішення мають право офіцери приблизно від комбата);
• можливо ІТР (якщо не так шановний kerbasi поправить);
• думаю не слід забувати про IT-шників.

Ось така різшерстна компанія. Кому цікаво може з легкістю оцінити кількість людей, яких можна віднести до середнього класу, на сайті держстату думаю ця інформація є. Здається мені, що отримана цифра буде слабо корелювати з поширеним твердженням «в Україні середнього класу майже не існує».  Просто весь цей середній кас легко поділи на дві великі (але нерівні) категорії: самозайняті (приватні підприємці, фермери, частково юристи й трошки лікарів) та наймані працівники. І вся справа в тому, що друга категорія (найчисленніша) «середняків» ще з совдепівських часів перебуває під жорстким контролем керівництва не дивлячись на характер роботи, який вимагає незалежності.

Що можна сказати з цього приводу? Лише такі слова: до тих пір, доки полковник буде мовчки вислуховувати матюки генерала, доки лікар буде за розпорядженням колоти вакцини й драти з амбулаторної картки листи, доки підприємець буде вважати за чесноту невиплату заробітної плати, доти про середній клас годі й згадувати.

P.S. Згадався анекдот: Петька якимсь то чином з’їздив до Англії. Повертається й розповідає Чапаю як там і що за кордоном. Каже: Сів я з ними в карти грати. Один каже «очко». Я йому – покажи карти. А англійці мені відповідають: Ми джентльменам віримо на слово. Тут, Іванич, мені карта й пішла.