Мамочки

Дуже дивують молоді мамочки. Ось наприклад таке:

Почну з далеку. Росте дитина, як і у всіх інших почалися чихи-кахи, шмарклі й температура. Лікувалися, поміняли пару лікарів, знайшли наче адекватну тьотку. Вона нам з дружиною розказала, що треба лікувати аденоїди – всі ці ГРЗ починаються з них. Плюс ми самі ще трошки погуглили, дійсно – гостра проблема ці аденоїдіти та тонзиліти. При цьому  дільничні лікарі на ранніх стадіях не ставлять такий діагноз – вважається, що лімфоїдна тканина ще не розвилась і запалення на ній не може бути. А діти ростуть, в них розвивається хронічний тонзиліт, він переходить на вищі стадії, коли аденоїди розростаються і перекривають носовий прохід. Як наслідок – операція. Щоб уникнути такого сценарію періодично прокапуємо колоїдним сріблом (протаргол або коларгол). Наче дає результати.

То був довгий вступ, тепер ближче до тіла. Коли гуляємо, закладені носи (діти гундосять) спостерігаємо майже у всіх. І ось одній мамочці лікарі вже кажуть – треба вирізати гланди/аденоїди. Класика жанру – все було нормально (з міндалінами), а потім раптово потрібна операція. Звертається ця мамочка до нас, питає: «Що ви робите, чим капаєте?». Дружина розказує – протаргол, коларгол продають в рецептурних відділах (є не в кожній аптеці, точніше такий відділ – рідкість, в Києві їх мабуть з десяток), коштує приблизно 20 гривень. Та подружка послухала і видає: «Ой, та це дуже для нас складно». В мене були очі на лобі – краще покласти дитину на операцію, та регулярно сидіти на лікарняних ніж раз на місяць-два з’їздити, купити ліки та прокапати протягом одиного-двох тижнів.

P.S. Д-р Кошмаровський ще розповідає про вологість повітря – в сучасних квартирах воно занадто сухе. Що сприяє респіраторним захворюванням. Схоже на правду, але мною на практиці не перевірялося.