Сьогодення

Справедливості заради.
1.
Нещодавно один дядько з Европи видав таке: "політичні діячі мають нести тільки політичну відповідальність...". Це він про Тимошенко сказав. <Мать-перемать, ...багато слів без відмінків...>. Після того як емоції вщухли хотілось би запитати: Чому ж тоді в сидить у в'язниці такий собі політичний діяч П.Лазаренко? А чому ж тоді деякі політичні діячі ІІІ рейху поплатилися життям? Звісно, що вона сидить зовсім не за свою злочинну політичну/економічну діяльність, а тому що так треба. Так може шановним європейцям треба розділяти котлетки і мух?
2.
Ті ж самі европейці щось-то видають репліки на зразок "ви самі маєте побудувати в себе демократію". Згоден. Але знову виникає питання: Якого дідька ви заливаєте недемократичний режим кредитами, ведете розмови про якусь там евроінтеграцію та безвізовий режим? Ми можемо вийти і на Майдан і ще там куди, але ж хто тоді буде годувати дітей? А вертухаям буде зарплата і квартира і надбавки всякі різні, за МВФ-ські доляри.
Мабуть перше питання пострегіонального уряду має бути "неповернення царських боргів".
3.
Про Ющенко і Майдан.
Я - не прихильник Ющенка, я - за справедливість. Тому дуже дратує, коли на нього всіх собак вішають. Вже надоїло слухати "Ющенко -те.. Ющенко - се..". Виходить як у прислів'ї: Хто всрався - Ющенко.
Давайте згадаємо, як воно було у 2004 і далі. Ось кажуть, що у Ющенка був такий кредит довіри, такий кредит, аж позахмарний. Цілий 51 відсоток населення за нього проголосував, всі нєгадяї тремтіли, вся шваль поникалась. А я відповідаю: Який такий кредит? Давайте подивимося на цифри. Ось будь ласка парламентські вибори 2006 року. Скільки набрала Наша Україна? Десь відсотків 15. Скільки набрали ПР і БЮТ - по 30% і 20%. А ще пригадаємо конституційну реформу. Що міг тоді президент зробити, який закон провести? Навіть при великому бажанні щось змінити дуже складно. А якщо ж бажання не дуже багато?
Далі. Після Майдану усі жадали великої крові. Щоб кожний корупціонер/фальсіфікатор був розстріляний або сів. Бажано довічно. Давайте згадаємо, а якого керівника тоді не нагинали заради результату? Так що, пів-країни засадити? Хто буде визначати рівень фальсифікацій і відповідальність за них? За 11% - саджаємо, за 9% - хай гуляє? Хто має займатися корупціонерами та фальсифікаторами? Президент? Мабуть ні. Думаю МВС та СБУ. На що спромоглися Луценко і Турчинов? Перший - з якогось дива засадив Колєснікова та покатався на БеТеРє до Ахметова. Все. Ой, ледь не забув, він ще відкрив пам'ятник т.Жеглову. Ось тепер точно все. Другий (т.Турчинов) на що спромігся? Особисто я не знаю. Можливо він причетний до справи "пастора" Аделаджи? Можливо. А може й ні, я не знаю. Це теж Ющенко всрався? Точно - він.
Можна ще багато говорити про пана екс-президента. І поганого (більше) і гарного на його захист (суттєво менше)...
Здається мені, що Ющенко просто начитався Професора. Дж. Р. Р. Толкіна, «Володара Перстенів». Начитався і повірив у те, що ті славні хоббіти, які перемогли на Майдані, візьмуть свої намети і будуть наводити лад у своїх містах і селищах. І прийде щастя на Україну. Амінь.
4.
Свято Свободи.
З цього питання хочеться провести таку аналогію. На кубковому матчі якимсь-то дивом зустрілися дві команди. Одна біло-синя - професійна, з першої ліги, гравці якої звикли отримувати перемоги у фінальних іграх. І їм не важливо, що матчі були куплені і судді ніколи не свистіли в їхню сторону. Вони - заздалегідь переможці. Друга команда - з різних дворів позбиралися фанати, які наївно вважають, що навіть при куплених суддях, можна забити переможний м'яч.
Свисток. Почалася гра. І ось диво - дворовій команді після тривалої суперечки з суддями, після відеоповторів зараховують м'яч. Рахунок 1:0. Всі стрибають від щастя, головний тренер кричить "Ми здобули, Назначаємо свято на честь забитого м'яча! Пішли бухать!"
А потім другий тайм. І в пусті ворота помаранчевої команди біло-блакитні кладуть м'ячів стільки скільки заманеться...
Я звичайно вітаю помаранчеву команду і сподіваюся, що похмільний синдром вже пройшов і вони зможуть виставити оновлений склад. Вболівальники чекають матчу-реваншу.