![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Як козак ракету на Місяць хотів запустити
Originally posted by ![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
a_burlaka at Як козак ракету на Місяць хотів запустити
a_burlaka at Як козак ракету на Місяць хотів запустити Кажуть наче росіяни на честь свята розпускають у соцмережах чутку, ніби в українських школах вчать, що першою людиною у космосі був Павло Попович. Це маячня хоча б тому, що в українських школах рідко взагалі розказують, хто такий Павло Попович. Та я не жалітися збираюся. Я казочку хочу розповісти. Про те, як син запорізького гармаша з під Гадяча хотів ракету на Місяць запустити.
Ох уже ці діти козацької старшини! Чого тільки вони на імперській службі не виробляли! Один навколо світу плавав. Інший імперією керував. А цей ракети будував. Ні, ну начав Олександр Дмитрович Засядько життя як усі люди: народився, хрестився, про козаків казки слухав. Наприклад про те, як на початку 16 сторічча козаки проти турків ракети використовували. Ракети, як відомо, хитрі китайці винайшли і вони повільно розповзлися по світу і іноді світлі голови додумувалися як їх використати у військовій справі. Чому повільно розповзалися і рідко використовувалися? Бо складні і небезпечні дуже - гармати надійніше.
Коли настала пора служити імперії, куди міг піти син старшого гармаша Запорізької Січі? Звичайно що до Артилерійського і Інженерного кадетського корпусу у Перербурзі. Мабудь йому таки подобалося усе підривати, бо навчання він закінчив одразу підпоручиком, а вже за два роки він вже переходив Альпи разом із Суворовим. Що він там настріляв не знаю, але за те йому звання поручика вручив сам Суворов. А далі - майже п'ятнадцять років суцільних воєн. Козак Засядько брав Іонічні острови разом з російським флотом, потім - Ізмаїл разом із Кутузовим. Потім бився під Бородино на батареї Раєвського. Потім була Битва народів під Лейпцигом та похід до Франції. Десь там полковник Засядько і познайомився з ракетами англійця Конгрейва. Ракети були ненадійні і дорогі, але кращої зброї для стрільби по навісній траєкторії тоді не існувало. Тож повернувшись на Україну, гармашів син продає свій маєток під Одесою (так, не бідувала старшина на москальській службі) і починає розробку власних ракет - безпечних і легких у використанні. Багато експериментує з конструкцією та складом пороху, проводить точні розрахунки. Робить у лузі експериментальні пуски. І вже за два роки представляє російському командуванню власні ракети. Аж трьох калібрів та двох видів - запалювальні та фугасні.
Тим часом виявляється, що окремого артилерійського училища в імперії немає і як навчати артилеристів невідомо. Тому туди направляють кого? Правильно, нашого козака! Вчителював він так добре, що росіяни його досі з повагою згадують. А тим часом в Охтирці збудували пороховий завод і піротехнічну лабораторію. І там начальником був знову ж таки наш козак, який тоді вже був генерал майором. Ото понавішали на людину всього, а вона і рада. Десь тоді ж Засядько будує станок для залпового пуску аж шістьох ракет, москалі такі градом називають. А тут і чергова війна з Турцією почалася. Засядько обстрілює ракетами спочатку Браїлів, потім Сілестію, а потім і Варну. Туркам дісталося на горіхи, а гармашевому синові - звання генерал-лейтенанта та золота шпага. Здавалося б, що ще треба, але саме тоді Засядько задумався про неймовірне. Запустити ракету на Місяць. Навіть не знаю, що тоді про нього подумали інші козаки, бо в той час тільки перші незграбні пароплави плавали морями і перші повітряні кулі несміливо здіймалися у небо. А він хотів на Луну і не на чорті чи плузі, як усі порядні козаки літали, а на ракеті.
На щастя, а може нажаль наш козак перш ніж щось будувати, завжди усе розраховував. І розрахувавши, скільки пороху на це потрібно, він зрозумів, що треба якесь інше пальне, але так до кінця життя його і не знайшов. Так і не зміг гармаш Засядько стати першою людиною на місяці залишившись лише засновником ракетних військ Росії. Але козаки так цю справу не полишили. Якось один син священника з Чернігівщини сидів у в'язниці, чекаючи на страту за те, що він вбив царя. Що вони з царем не поділили точно невідомо. Відомо, що йому стало сумно чекати смерті і він узяв і накреслив схему ракетного корабля, який би міг доправити козака у космос. Щоб значить звідти москалям показати дупу. Сина священника стратили, але креслення його залишилися. А потім вже один полтавчанин, у якого було аж два українських прізвища розрахував дуже хитру трасу, щоб на ракеті типу тої, що гармаш-генерал та син священника придумували до Місяця таки долетіти. Та полтавчанин вийшов якось у зимову ніч та не повернувся. І за його трасою на Місяць полетіли зовсім інші люди. А у 1959 році місяць облетіла автоматична станція Луна-3, що її побудував один розумний житомирянин. Козаки вперше побачили зворотній бік місяця і знайшли там кілька нових морів та безліч кратерів. Декілька з них назвали ім'ям Корольова (того житомирянина), Кондратюка (полтавчанина, що хитру трасу придумав), Кибальчича (сина священника) і нашого козака Засядька, що перший замислився як до Місяця на ракеті дістатися.
Така от казочка...
Ох уже ці діти козацької старшини! Чого тільки вони на імперській службі не виробляли! Один навколо світу плавав. Інший імперією керував. А цей ракети будував. Ні, ну начав Олександр Дмитрович Засядько життя як усі люди: народився, хрестився, про козаків казки слухав. Наприклад про те, як на початку 16 сторічча козаки проти турків ракети використовували. Ракети, як відомо, хитрі китайці винайшли і вони повільно розповзлися по світу і іноді світлі голови додумувалися як їх використати у військовій справі. Чому повільно розповзалися і рідко використовувалися? Бо складні і небезпечні дуже - гармати надійніше.
Коли настала пора служити імперії, куди міг піти син старшого гармаша Запорізької Січі? Звичайно що до Артилерійського і Інженерного кадетського корпусу у Перербурзі. Мабудь йому таки подобалося усе підривати, бо навчання він закінчив одразу підпоручиком, а вже за два роки він вже переходив Альпи разом із Суворовим. Що він там настріляв не знаю, але за те йому звання поручика вручив сам Суворов. А далі - майже п'ятнадцять років суцільних воєн. Козак Засядько брав Іонічні острови разом з російським флотом, потім - Ізмаїл разом із Кутузовим. Потім бився під Бородино на батареї Раєвського. Потім була Битва народів під Лейпцигом та похід до Франції. Десь там полковник Засядько і познайомився з ракетами англійця Конгрейва. Ракети були ненадійні і дорогі, але кращої зброї для стрільби по навісній траєкторії тоді не існувало. Тож повернувшись на Україну, гармашів син продає свій маєток під Одесою (так, не бідувала старшина на москальській службі) і починає розробку власних ракет - безпечних і легких у використанні. Багато експериментує з конструкцією та складом пороху, проводить точні розрахунки. Робить у лузі експериментальні пуски. І вже за два роки представляє російському командуванню власні ракети. Аж трьох калібрів та двох видів - запалювальні та фугасні.
Тим часом виявляється, що окремого артилерійського училища в імперії немає і як навчати артилеристів невідомо. Тому туди направляють кого? Правильно, нашого козака! Вчителював він так добре, що росіяни його досі з повагою згадують. А тим часом в Охтирці збудували пороховий завод і піротехнічну лабораторію. І там начальником був знову ж таки наш козак, який тоді вже був генерал майором. Ото понавішали на людину всього, а вона і рада. Десь тоді ж Засядько будує станок для залпового пуску аж шістьох ракет, москалі такі градом називають. А тут і чергова війна з Турцією почалася. Засядько обстрілює ракетами спочатку Браїлів, потім Сілестію, а потім і Варну. Туркам дісталося на горіхи, а гармашевому синові - звання генерал-лейтенанта та золота шпага. Здавалося б, що ще треба, але саме тоді Засядько задумався про неймовірне. Запустити ракету на Місяць. Навіть не знаю, що тоді про нього подумали інші козаки, бо в той час тільки перші незграбні пароплави плавали морями і перші повітряні кулі несміливо здіймалися у небо. А він хотів на Луну і не на чорті чи плузі, як усі порядні козаки літали, а на ракеті.
На щастя, а може нажаль наш козак перш ніж щось будувати, завжди усе розраховував. І розрахувавши, скільки пороху на це потрібно, він зрозумів, що треба якесь інше пальне, але так до кінця життя його і не знайшов. Так і не зміг гармаш Засядько стати першою людиною на місяці залишившись лише засновником ракетних військ Росії. Але козаки так цю справу не полишили. Якось один син священника з Чернігівщини сидів у в'язниці, чекаючи на страту за те, що він вбив царя. Що вони з царем не поділили точно невідомо. Відомо, що йому стало сумно чекати смерті і він узяв і накреслив схему ракетного корабля, який би міг доправити козака у космос. Щоб значить звідти москалям показати дупу. Сина священника стратили, але креслення його залишилися. А потім вже один полтавчанин, у якого було аж два українських прізвища розрахував дуже хитру трасу, щоб на ракеті типу тої, що гармаш-генерал та син священника придумували до Місяця таки долетіти. Та полтавчанин вийшов якось у зимову ніч та не повернувся. І за його трасою на Місяць полетіли зовсім інші люди. А у 1959 році місяць облетіла автоматична станція Луна-3, що її побудував один розумний житомирянин. Козаки вперше побачили зворотній бік місяця і знайшли там кілька нових морів та безліч кратерів. Декілька з них назвали ім'ям Корольова (того житомирянина), Кондратюка (полтавчанина, що хитру трасу придумав), Кибальчича (сина священника) і нашого козака Засядька, що перший замислився як до Місяця на ракеті дістатися.
Така от казочка...